І. Повертався пізно з косовиці, йшов (себе), як і завжди ходив. Він дивився на(я) тупо очицями, повними блекоти: «Дарма ти (себе) уявляєш пупом, на світі безліч таких, як ти». Він гримів одержимо і люто, і кривилося гнівом лице, він ладен був мене розіпнути за те, що я поважаю (себе). (Із тв. В. Симоненка)