Перебудуйте, де це можливо, сполучникові конструкції на безсполучникові. Поясніть, чому деякі речення не піддаються такій трансформації.
1. Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Коцюбинський).
2. Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Григорій Тютюнник). 3. Чи то вітер верхів’ями смерек гуляє, чи вовк самотній виє жалібним голосом (Є. Гуцало).
4. Вже день здається сивим і безсилим, і домліває в зарослях ріка (В.Симоненко). 5. Допоки сонце світить на землі, нехай роса нам душу напуває (Г. Світлична).
6. Солов’ї засміялися десь, і душа моя арфою стала (Олександр Олесь).
7. То він спитав, чи хтось інший обізвався в хаті (Є. Гуцало). 8. Лелека тихенько пристав до зграї, але там його упізнали і осудили на вічну самотність (В. Земляк). 9. Навіть не оглядаючись, я знаю, що це іде хтось із небагатих людей (М. Стельмах).