ПІД ВІКНОМ У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом журлива черемха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.

Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле.

Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру.

Ступаючи обережно, мов кіт по стерні, парубок скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.

Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста­ростів.

Нужен план  ​

blackale1981    1   11.11.2020 11:29    4