Нужно скласти казку про суфикси збильшувальни украинська мова 5 клас

Ну то сам і склади чого ти це сюда пишеш

Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пи­шуть­ся зи: братик, вузлик, передовик; гірник, ку­ле­ме­т­ник; газівник, працівник; хлопчик, пра­по­р­щик.

Примітка. Слід відрізняти український суфікс -ик від іншомовних -ик, -ік (-їк). В ін­шо­мо­в­них суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах ін­шо­мо­в­но­го походження: істо­рик, медик, фізик, але: механік, про­заїк, хімік.

2. Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з и: вариво, добриво, куриво, мливо, мереживо, місиво, мо­ро­зи­во, паливо, печиво, прядиво; але: ма­ре­во (не матеріал і не продукт праці).

3. У суфіксах -альник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишеться ь: постачальник, убо­лі­­ва­ль­­ник, фре­зерувальник; волочильник, ма­с­ти­ль­ник; полільник; відповідальність, ге­ні­а­ль­ність.

4. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня.

5. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, ?ець(-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими приголосними пишуться з ь: коваль, скрипаль; велетень, в’язень; мо­во­зна­вець, переможець; здатність, свіжість; ви­хо­ва­тель, любитель.

6. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пи­шуть­ся з двома буквами н.

• Суфікс -инн(я) вживається в іменниках се­ре­д­ньо­го роду, що означають збірні поняття: бо­бо­вин­ня, гарбузиння, картоплиння, па­ву­тин­ня; але: каміння, коріння, насіння.

• Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із го­ло­сни­ми ос­но­ви и та і: горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння.

• Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники серед­нього роду, утворені від дієслів із голос­ним основи а (я): гуляти — гуляння, зростати — зро­с­тан­ня, сприяти — сприяння.

• Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники се­ре­д­ньо­го роду, в яких наголос падає на ко­рінь: звернення, напруження, піднесення, удо­ско­­на­лен­ня, вивчення, запровадження.

7. Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змі­шу­ва­ти із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бу­ва­ють тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, ву­ли­ч­ка, паличка. В інших випадках ужи­ва­ють­ся суфікси з е(є): вершечок, мішечок, кра­є­чок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; ві­ко­не­ч­ко, словечко; яєчко.

8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від су­фі­к­са -еньк(о,а) [-єньк(о)]; суфікс -енк(о) [?єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що озна­ча­ють прізвища: Гордієнко, Кра­в­че­н­ко, зрі­д­ка — в загальних назвах: безбатченко, ко­ва­ле­н­ко; суфікс -еньк(о,а) [-єньк(о)] вжи­ва­єть­ся для творення пестливих назв: батенько, ко­ниче­нь­ко, серденько; ніженька, то­поле­нь­ка.

9. В іменниках чоловічого роду після при­голос­них вживається суфікс -ок із випадним о в не­пря­мих відмінках: вершок, гайок, кийок, кі­лок, лужок, стручок; після м’яких при­го­ло­с­них пе­ред суфіксом -ок пишеться ь: деньок, пеньок.

10. За до суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)], ?ищ(е) [-їщ(е)] утворюються слова переважно зі зневажливим або збільшувальним від­ті­н­ком від іменників усіх родів, причому після при­го­ло­с­но­го пишеться и, після голосного — ї: убо­ї­ще, страховисько, ба­бисько, дівчисько, хло­п­чи­сь­ко; вогнище, побоїще, становище, селище, згарище.

11. При творенні чоловічих імен по батькові вжи­ва­єть­ся тільки суфікс -ович: Васильович, До­ро­шо­вич, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

• При творенні жіночих імен по батькові вжи­ва­єть­ся суфікс -івн(а), від імен на -й — -ївна: Бо­ри­сі­в­на, Ва­силівна; Гордіївна, Сер­гі­ї­в­на, Юрі­ївна, Валеріївна.

• Від таких імен, як Григорій, Ілля, Ку­зь­ма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків від­по­ві­д­ні імена по батькові будуть: Григорович, Григорів­на; Іл­ліч, Іллівна; Кузьмич (іКу­зь­мо­вич), Кузь­мівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Ми­ко­ло­вич), Миколаївна (і Мико­лівна); Са­вич (і Са­во­вич), Савівна; Хоми (і Хо­мович), Хомів­на; Якович, Яківна.

Примітка. При творенні імен по батькові в ос­но­вах імен відбувається чергування і з о: Ан­тін – Антонівна, Антонович; Федір — Фе­до­рі­в­на, Фе­до­ро­вич.

12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживається суфікс -івк(а) [-ївк(а)]: голівка, долівка, ма­ї­в­ка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка.

• У деяких іменниках вживається суфікс ?овк(а): головка (капусти), духовка, за­ма­льо­в­ка, під­го­то­в­ка.

13. Іншомовні суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, ко­ман­дир; бандурист, дантист, пейзажист; кла­си­цизм, педантизм, тероризм; після решти при­го­ло­с­них пишеться -ір, -іст, -ізм: вампір, га­р­нір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм, але в утвореннях від власне укра­ї­н­сь­ких коренів пишеться -ист, -изм: бо­ро­ть­­бист, побутовизм, речовизм.

• Після голосних у цих суфіксах виступає ї: ак­ме­їст, героїзм, конвоїр.