Навіт… пори року змінюют…ся до (не)впізна…я. Часто (по)серед з…ми
зн…нац…ка видаєт…ся соня…ний день. Пот…чут… струмк…
заг…лубіє небо і запахнут… брун…ки дерев а у/в повітрі мов(би)
розі…єт…ся образ в…сни. І вже (не)знаєш… чи(ще) з…ма а чи настає
в…сна. А то ра…я ос…нь ударит… приморо…ками д…хне загрозливо й
похмур…. І знову д…вуєш…ся. З…ма вступила у свої права. Ходила
г…сподинею п…лями і лісами ходила (по)між люд…ми.
Засипала сн…гами землю с/зковувала морозом річ…ки й озера
перем…тала кучугурами сте…ки. Там, де вч…ра був шлях, с…годні без/с
кінця(краю) пінит…ся гостро(верхими) переметами ро…бурхане снігове
море.

Навіть пори року змінюються до не впізнання Часто по серед зими ззнинацька видається сонячний день Потім чути струмки

Навіть пори року змінюються до невпізнання. Часто посеред зими

зненацька видається сонячний день. Потечуть струмки,

заголубіє небо і запахнуть бруньки дерев, а у повітрі мовби

розіллється образ  весни. І вже не знаєш, чи ще зима, а чи настає

весна. А то ранняя осінь ударить приморозками, дихне загрозливо й

похмуро. І знову дивуєшся. Зима вступила у свої права. Ходила

господинею полями і лісами ходила поміж людьми.

Засипала снігами землю, сковувала морозом річки й озера,

перемітала кучугурами стежки. Там, де вчора був шлях, сьогодні без

кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове

море.