До Лесі наша дума лине...
Почуй нас, богине!
Богиня слова та відваги,
Стільки до життя жаги.
Та хоч тебе уже не має...
Наше серце тебе не забуває.
А як тебе забути?
Хто може зневагою блиснути?
Ніхто! І крапка!
Ти наша улюблена українська авторка.
PS: как я поняла, стих же про Лесю Украинку надо?
До Лесі наша дума лине...
Почуй нас, богине!
Богиня слова та відваги,
Стільки до життя жаги.
Та хоч тебе уже не має...
Наше серце тебе не забуває.
А як тебе забути?
Хто може зневагою блиснути?
Ніхто! І крапка!
Ти наша улюблена українська авторка.
PS: как я поняла, стих же про Лесю Украинку надо?