, "написати твір 100 слів(я пишаюсь,що я українець)

Объяснение:

Пишайся тим, що ти — українець!

Україна моя, для мене ти єдина,

Як рідна мати, що дала життя.

І щастя дні і в лиховісні днини

До тебе повертаю звіддаля.

Вклоняюся рідним вербам і тополям

І припаду до рідної землі.

Що маю я таку щасливу долю

Велика земля українська. Високі тополі та смерічки — це наша Україна. Кримські степи, обпалені сонцем, і запорізькі поля в соняшниковому цвіті — це наша земля.

Одного разу народиться в людині святе почуття до рідного краю, і керуватиме воно її вчинками, відвертатиме від негараздів, спрямовуючи життя гідним шляхом.

Кожна людина з великою любов'ю згадує те місце, де вона народилась. Це маленька батьківщина кожного з нас. Коли їх скласти разом, вийде велика держава — Україна. Це наша земля з її славною історією і мудрими талановитими людьми. Протягом багатьох років наш народ боровся за свою незалежність і переміг.

Більшовицький монстр довго гуляв по світу, знищував нашу історію, нашу мову, душив національну гордість, козацький дух, бо хотів бачити наш народ глухим, німим, сліпим. І сіяв цей монстр у людських душах зерна жорстокості, байдужості, ненависті. І проростали ці зерна в людських душах Афганістаном, Чорнобилем, концтаборами... А над усім цим — байдужість.

Я питаю у себе, — питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми — українці.

Починати треба зі злагоди із самим собою, в сім'ї, колективі, в народі; по-іншому ставитись до природи й зарубіжних сусідів. Наша планета маленька, та все ж місця на ній вистачає всім. Людина створена робити добро.

Звертаючись до історичного минулого української нації, осмислюючи його духовні цінності, хотілось би бачити в своїх співвітчизниках кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, патріотизму, волелюбності. Ознаки моральності і культурності людини виявляються у її ставленні до батьків, до минулого, в повазі до своєї нації...

Я вірю в силу розуму нашого народу, який повинен сам вирішувати свої національні проблеми, а не чекати до іззовні. Доля України в наших руках. Виховання національної свідомості неразривно пов'язане з розквітом добробуту народу.

Рідна мова... То чистилище душі нашої, криниця невичерпної краси, що не дала обірватися струнам національним. Це мова землі й вітру, сонця й зір, росинки і травинки. А бере вона силу із людського духу, із любові до землі, до нашої пам'яті.

Життя в Україні — не тільки велика честь, а й велика відповідальність. Адже ми — продовжувачі прекрасних і величних традицій наших дідів і творці майбутнього України.

І я кажу в обличчя всім недругам моєї Батьківщини: "Я пишаюся тим, що я — українець"..

Великий Боже, дякую тобі.

Я пишаюсь тим, що я українка. Наша країна надзвичайно велика та міцна. Вона може гордитися своєю історією, культурою та іншими досягненнями.
Трагічні сторінки життя нашого народу виховали у кожному з нас усвідомлення того, що нашою країною варто пишатися.
Яка чудесна природа на нашій Батьківщині! Які в нас широкополі лани, які височезні гори, які густі ліси!
А скільки в Україні видатних постатей, який заслуговують уваги всього світу. Це й Олександр Архипенко, і Казимир Малевич, і Серж Лифар та багато інших діячів культури й мистецтва. Українці мають свою співочу мову, величну літературу, широкий пласт фольклору та чимало інших перлин. Але головним є те, що українці ніколи не здаються. Саме тому я пишаюся тим, що я - українка!