написать оповидання на любую тему или казку и что бы учительница не спалила на укр языке ​

Якось раз зібрався один фермер, на ім'я Гаспар, повернути своєму господареві борг. Прийшов він до нього додому і питає у служниці:

- Господар-то будинку?

- А де ж йому бути? Сидить за сніданком разом зі своїми приятелями.

- Тоді скажи йому, що приніс я позичені у нього гроші.

Втекла служниця і тут же оповістила господаря:

- Прийшов до вас Гаспар, гроші приніс.

- Дуже добре! Проведи його до мене, - розплився в усмішці господар і, повернувшись до приятелів, додав: - Це один з моїх боржників, неабиякий дурень. Ось побачите, яку славну жарт я над ним зіграю. Він нічого і не помітить, зате ми посміємося досхочу.

Ввела служниця Гаспара в кімнату.

- Здрастуйте, господар.

- Здорово, Гаспар, здорово.

- Ось приніс вам гроші.

- Молодчина, Гаспар! Сідай он там, біля каміна. - Відпочинь, мабуть втомився з дороги.

Присів Гаспар на краєчок лавки і втупився в усі очі на господаря і його гостей. А той підморгнув приятелям і питає у Гаспара:

- Ну, що новенького на фермі?

- Так ось, господар, трапилася у нас дивовижна штука! Принесла наша корова цілих п'ять телят.

- П'ять телят ?! - здивувався господар. - Не може того бути. Що ж робить п'ятий теля, коли інші четверо молоко ссуть?

- Що робить? Так то ж саме, що і я зараз: по сторонам дивиться.

- Хм ... - пробурчав господар, вловивши натяк. - Гей, Сюзанна. подай Гаспару тарілку!

Принесла служниця Гаспару тарілку, і сів він за стіл. Поставили тут перед господарем величезне блюдо смаженої риби.

Поклав він на тарілку Гаспара дві маленьких худих рибки. Взяв їх фермер за хвіст, підніс до вуха, прислухався і, похитавши головою, знову кинув на тарілку.

- Чи не хочеш ти сказати, що вони не дуже свіжі? - запитав господар, підморгуючи гостям.

- Не в тому річ, господар, - почухав за вухом селянин. - Рік тому потонув в річці мій дядечко. Ось я і запитав у рибок, як йому там живеться. Тільки не втішили вони мене, сказали, що нічого про дядечка моєму не знають, так як з'явилися на світ вже після цієї сумної події ... Візьму-но я краще он того здоровенного коропа. Може, хоч він мені відповість ...

- Ось дивак! Ну бери, коли треба ...

Після риби принесли зарум'янений окіст.

- Гаспар, чи не хочеш шинки?

- Із великим задоволенням...

- Тоді угощайся, - запропонував господар і простягнув селянинові крихітний шматочок.

Проковтнув Гаспар шматочок і крякнув схвально: - Славний окіст!

Вийняв він з кишені складаний ніж, відрізав від окосту добрий шматок, з'їв і знову потягнувся до окосту ...

- Послухай, Гаспар, мені, звичайно, не до лиця переривати твою трапезу, але врахуй: у того, хто занадто багато шинки їсть, відбирає мову. Чув про це?

- От що сказали, господар, а то у мене жах яка балакуча баба ... Візьму-но я, з вашого дозволу, залишок окосту та й змушу її весь з'їсти. Може, тоді перестане вона мене пиляти.

Забрав Гаспар шинку і відкланявся, а господар-то про всяк випадок до дверей вирішив його проводити.

Тільки вийшли вони з кімнати, як схопилися тут приятелі за боки і давай сміятися. Ось і зрозумієте самі, над ким вони сміялися? У всякому разі, не над Гаспаром!