Написать изложение к тексту ДОЩ (С. Васильченко)
ДОЩ Тихо й нудно. Спека пекельна... Ось-ось має щось трапитись. І десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім. Легко й радісно зітхнув густий хутірський парк зі столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті, що притулилась самотня до панського парку. Пішла хвиля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита. Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява. Гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину, загуркотіло й покотилось у небі. Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ. А на небі зчинилась гуркотнява: усе ламало і трощило. А з-під тієї тарахкотні тихо сіявся на прив’яле листя, на присмажені трави й хліба дрібний, як роса, холодний дощ. Тихо шуміла трава під бризками, ковтала воду суха земля, пирскало й плюскотіло віття на дереві. Хмара щедро сіяла й сіяла (С. Васильченко).

vvbybrjnbr    1   07.05.2020 21:16    2