Мне надо правильно поставить комы не боги робили та знаходили глину,і навіть зовсім не вони робили глиняни горшки. не вони робили форми для горщків це було ще в часі київської русі, та ще й раніше. навіть не кожен може відрізнити сорт глини, та колір. тільки спеціалісти могли відрізняти сорт глини. наприклад полтавські гончарі розрізняли: 1. «піскувату» — піщанисту вогнетривку глину; 2. «сипець» — сильно піщанисту глину; 3. «жорстку» — велико-зернисту глину; 4. «на глинок» — жовтувато-зелену глейку глину справжні майстри могли тільки користуватися чистою глиною. її привозили з «глинища», та вона лежала на подвір’ї. за правилами її поливали водою. для того щоб її розмішати великими веслами, і ще різали дротами. потім глину накатували ковбаскою. після того як зробили горщик, брали та сушили на подвір’ї об в піч. в них як вони казали остання операція – випалювання. дуже часто треба було слідкувати за температурою. випалювання тривало близько доби, бо поділялося н три частини: випалювання на слабкому вогні, потім на середньому і високому. а для фарбування потрібно було налити у ріжок, у вузенькій кінець було вставлено перо.

Не боги робили та знаходили глину,і навіть зовсім не вони робили глиняни горшки. Не вони робили форми для горщків, це було ще в часі Київської Русі, та ще й раніше. Навіть, не кожен може відрізнити сорт глини, та колір.
Тільки спеціалісти могли відрізняти сорт глини. Наприклад, полтавські гончарі розрізняли:
1. «піскувату» — піщанисту, вогнетривку глину;
2. «сипець» — сильно піщанисту глину;
3. «жорстку» — велико-зернисту глину;
4. «на глинок» — жовтувато-зелену, глейку глину

Справжні майстри могли, тільки користуватися чистою глиною. Її привозили з «глинища», та вона лежала на подвір’ї. За правилами її поливали водою. Для того щоб її розмішати великими веслами, і ще різали дротами. Потім глину накатували ковбаскою.
Після того як зробили горщик, брали та сушили на подвір’ї об в домашню піч. В них як вони казали остання операція – випалювання. Дуже часто треба було слідкувати за температурою. Випалювання тривало близько доби, бо поділялося на три частини: випалювання на слабкому вогні, потім на середньому і високому.
А для фарбування потрібно було налити у ріжок, у вузенькій кінець було вставлено перо.