Люди !
святослав
на берег дунаю приїхав візантійський імператор. своїм полководцям
він наказав одягтися в найкращий одяг, почепити ознаки. імператор був
певен, що князь святослав прийде на зустріч із знаменами та своїми
ознаками. він хотів перевершити князя.
аж тут на плесі з’явився човен. було видно, що на веслах сидять
шестеро гребців, а сьомий стоїть на кермі. біля берега човен круто завернув,
ніс його занурився в пісок.
гребці вийшли на берег. від їхнього гурту відійшов чоловік, який
щойно керував човном.
він був одягнений, як і гребці, у білу сорочку й білі штани. біля пояса
висів меч. на поголеній голові чоловіка сивіло, до вуха, пасмо
волосся. він високо тримав голову й трохи примруженими очима дивився на
імператора. на губах під довгими вусами грала посмішка.
князь святослав наблизився до імператора, узявся правою рукою за
руків’я меча та вклонився. той дивився на князя, у його очах були
здивування й розгубленість. не чекав він, що руський князь буде одягнений,
як звичайний воїн, не думав, що так просто, як рівний до рівного, підійде до
нього.
і трапилося диво. імператор, перед яким схилялися ниць не тільки
полководці, а й цілі народи, не обурився. за простотою руського князя він
побачив щось велике й важливе.
імператор і святослав тихо рушили сипким піском. вони ступили у
княжий човен, сіли один проти одного. почалася розмова.
на основании этого текста, , сделайте !
20 !