Лізо, добрий день! Урок української мови
Написання есе в публіцистичному стилі з використанням речень зі звертаннями та вставними словами на тему « Гармонія людини і природи як велика духовна цінність»Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.Стиль есе вирізняється:
афористичністю;
образністю;
парадоксальністю.
Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:
символи;
метафори;
порівняння;
алегоричні і притчові образи.
Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:
використовувати всілякі асоціації;
проводити паралелі;
добирати аналогії.
Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:
непередбачувані(парадоксальні) висновки;
несподівані повороти;
цікаві зчеплення.Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.
Ефектний початок
Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.
отдала