Есе на тему чи можно пробачити зраду

Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєми­нах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних ви­падках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити.

Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пух­лина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкра­дав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичай­них громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою дер­жаву в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.

Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або че­рез випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають то­го, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслід­но. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмис­лення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.

Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Під­лих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.