До ть, будь ласка! Потрібно накреслити схему речення Я знову був тут, на своїй горі, під дубом, міцним, хоч і старим, і, здавалося, все було, як у дитинстві: спокійною лавою, як крапки на пригірках, густі й білі, розгорталися отари овець; зривався зі скелі водоспад, осліплюючи очі білизною киплячої піни; м’яко спускалося вечірнє сонце, велике, тепле, чіпляючись променями за хмару; одинокий вершник на огнистому горизонті скакав, здавалось, за ним – йому рукою подати до сонця – і теж поринав у сутінки.