Діалог про день перемоги (9 травня ( прадіда та онука

 До нас п`ятого травня заїхав прадід.Я його дуже любила,за те що він міг розповідати дуже цікаві розповіді,про те як він був на війні.Я завжді слухала його істроії так що аж запам`ятовувала.
 Ось коли,дев`яте травня з ранку я перша встала,коли ще й півник всіх не будив.Встала я для того щоб його привітати з святом.Дуже цінувала я прадіда,тому ж дев`яте травня дуже любила.Мені було цікаво послухати його історію.Він мені обіцяв ще й вчора.Я спочатку хотіла прокинути дідуся але чому сь я не захотіла будити свого діда який і так напевно хоче поспати.Тому я чекала поки він прокинеться.Коли ж він встав то я його привітала з святом і подарувала малюнок якій малювала коли ще дід спав.Йому сподобався малюнок.І я вже зрозуміла-треба слухати!Дідусь починае.
-Так ось онучко я коли з своїми друзями перемогли були раді і хотіли щоб всі в Україні були раді що вони можуть жити.Але це було дуже складно.Багато фашистів,які хотіли в нас вкрасти нашу неньку-Україну.Та ми не хотіли її вітдавати.Бо вона ж наша.Мі її любимо,піклуемось.Та потім коли ми вже прийшли з війни у багатьох були глубокі рани.У когось шрами,у когось без ноги або без руки.Не було тих людей які цілісіньки прийшли.Скланді були тоді часи.Тож я поважаю це свято бо наша ненька тоді була вільна.Вільна від ворогів.
-Дідусю ходіть до кухні.Вже все готово!Загукала дідуся мама.
Дідусь повільно спускався.Йому було важко.
 Вечері дідусь вже їхав собі в село.Мені було сумно,але я багато чого зрозуміла,пізнала.Тому я ще намалювала йому малюнок де мі разом з дідусем.