Аналіз тексту Коли забув ти рідну мову, Біднієш духом ти щодня;
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до пня.
Коли в дорогу ти збирався,
Казала мати, як прощавсь,
Щоб і чужого научався,
Й свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь, відступник сущий,
Прийшов під рідний небозвід,
Немов Іван, не пам’ятущий,
Хто твій народ і де твій
Ти втратив корінь і основу,
Душею вигорів дотла,
Бо ти зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
Ту, що не вбили царські трони,
Ту, що пройшла крізь бурі всі,
Крізь глузи й дикі заборони
Й постала нам в усій красі.
Для тебе й Київ напіврідний,
І Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван Безрідний,
Іван, «не помнящий родства»!