7класс Сложный план

Кажуть, це було в Лівійській пусте лi. Автобус iз туристами мчав новою автострадою, що розсікала пустелю на два попелясто-жовтих крила. Над без краïм морем сипучих пісків підноси лися де-не-де вже звичні піраміди, які, здавалося, своєю вічністю перевищу ють це піщане мовчання.

Водія попросив зупинитися високий чоловік. Шелестіли піски. Здивовано дивилися туристи на цього інтелігент ного дивака, якому раптом заманулося* зупинити автобус серед пустелі. Чоло вік рішуче простував піщаними хвилями й зупинився біля піраміди. Усе це він зробив настільки просто й звично, немовбито все життя провів в одному з бедуїнських племен. Занадто зосереджений, заглиблений у себе, чоловік раптом заспівав. Це була українська пісня - відомий романс на слова Лесі Українки.

Лівійська пустеля. Піраміди

Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, рідко кому в житті доводилося слухати спів такої дивної експресії, такої розкованості й ду шевної якості душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душею Лесі Українки. Треба було бути справжнім, непідробним актором, щоб зважитися** на таку імпровізацію - не злякатися штучнос ті. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супутників сво їх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її Лесю Українку. Цим актором був народний артист Борис Гмиря.

Борис Гмиря носив у душi образ поетеси завжди, але звучання гарячого вітру пустелі викликало його настільки відчутно й мимовільно, що він не мiг не заспівати Стояла я і слухала весну»

KEKSIK13317    1   09.09.2021 19:33    11