5. Складносурядне речення, характерне для художнього стилю мовлення, ускладнене звертан- ням, подано в рядку (деякі розділові знакі пропущено) А ябі небо тобі прихила, та не треба неба тобі (Л. Костенко). Б У мене син одинчичок панове і запечалля на душі одне... (Л. Костенко). в Люба донечко ти итаєш, що найголовніше у нашій учительській праці? (В. Сухомлин- г Тебе взиваємо, правдивого Бога... (Митрополит Іларіон). 6. Складносурядне речення з відношенням послідовності подано в рядку А Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молодil (В. Шевчук). Б І ранок був, і дощик моросив (Л. Костенко). в Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах (М. Рильський). гнове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу (Л. Костенко). 7. Усі речення є складносурядними протиставними, КРІМ A Чужі приходять в час твоїх щедрот, ая прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко). Б Січі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко). в Самій не трудно збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті (Леся Українка). гВін-то і радніший косити, та нема кому косу носити (Крил. висл.).
8. Складносурядне речення, частини якого є неповними, подано в рядку A Було затишно і пахло вогкістю (А. Головко). БІ наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт (Л. Костенко). В Бо хто за що, а ми за незалежність (Л. Костенко). г Всміхнешся — й розбурхане море поклониться твоїй красі (За І. Франком). -
9. Складносурядне речення з умовно-наслідковими відношеннями подано в рядку A Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми (В. Стус). Б Чужих два слова в пісні буде — і пісня вже тоді чужа! (Д. Павличко). В І розійдуться тумани, і на світі буде ясно (П. Тичина). ГЛюдське горе смутить, а добро веселить (За І. Франком).
10. Правильно розставлено розділові знаки в рядку А над самим краєм пролетіла чата і кінь із балки вимчався на шлях (Л. Костенко). Б Таке солодке слово це – «люблю»; iя його на серці колихаю (А. Малишко). в Скільки років кохано, а закохуюсь в тебе щодня (Л. Костенко). ГХоч пан, хоч пропав (Нар. тв.). Спалносуряне печення