5 народних висловiв про мову

1.Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає

2.Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова

3.Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови

4.Рідна мова на чужині

Ще милішою стає

5.Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити (Василь Сухомлинський).

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям (Максим Рильський).

Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п'янить (Олександр Олесь).

Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови (Ольга Яремко).

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови… Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (Олесь Гончар).