1.Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипас сум. 2. Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не
знає, коли осміхнеться,
3. Вітер стукав дверима по покинутих хатах, корови блукали по дворах, та гризлися
собаки поміж роями сухого листя.
4. Уже нічого нема на вулиці, все щезло як сон; пил поволі сідає на землю, а вечірне
повітря все ще тремтить живим акордом завмираючих звуків.
5. Важким холодним сном за хатою спала земля, а високо над нею тріпалися зорі ,наче в
небесному акваріумі грали золоті рибки.
6. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в
каллоху і знову лізуть на нього важкі розтріпані хмари.