Вірші про природу горик ніни петрівни

  
Чого мені треба – відваги,
Розсудливості чи зневаги,
Щоб не втратити рівноваги
Під ногами?Хитається світ, мов човен.
Хитається від учора
Та ще й сьогодні раз по раз…
Де опора?А мені, щоб не впасти, треба
Хоч би зірки триматись у небі
І вірити, що ніде
І ніколи вона не впаде.***
О загребущий, судорожний час!
Чорний Едем… посередині нас.
А ми забули заповіт і суть.
І знов світ іде Ісус.
І кожен, спотикаючись,
за поли
хапає, аж доколи
Не вирве хоч би клаптичок поли -
І все,
немов прощення відмолив.
Іде зухвало далі торгувати
Душею, лахом, тілом, словом, братом,
Ще й доказати святість власну може: -
– А в мене – он,
благословення Боже.