Мене приваблював твій сміх, Твої вуста, що тихо шепотіли… Ти був неначе милий оберіг, Здавалося, мені поталанило… Але пішов, бо йшла війна кривава, Бо діти, матері боялися усіх, Життя війна не мало вже забрала, І ти, любов моя, не зміг… Я плакала очима всіх жінок, Я витирала сльози об долоні, На цвинтарі поклала той вінок, Що відбивав твій пульс у моїх скронях…
Навіщо на Землі Ці війни потрібні? Давайте жить у мирі, У згоді навіки. Хай сонечко нам світить І пташки всім співають, А ті минулі дні Хай тільки радість віють. Давайте ми забудем Про зло і про війну. І будемо щасливі На нашій Батьківщині.
Твої вуста, що тихо шепотіли…
Ти був неначе милий оберіг,
Здавалося, мені поталанило…
Але пішов, бо йшла війна кривава,
Бо діти, матері боялися усіх,
Життя війна не мало вже забрала,
І ти, любов моя, не зміг…
Я плакала очима всіх жінок,
Я витирала сльози об долоні,
На цвинтарі поклала той вінок,
Що відбивав твій пульс у моїх скронях…
Ці війни потрібні?
Давайте жить у мирі,
У згоді навіки.
Хай сонечко нам світить
І пташки всім співають,
А ті минулі дні
Хай тільки радість віють.
Давайте ми забудем
Про зло і про війну.
І будемо щасливі
На нашій Батьківщині.