Укр.літ.Теми контрольного твору:1."Морально-етичні уроки доброти,чуйності,турботи про рідних у повісті Григора Тютюнника "Климко". 2."Скарб - узагальнений образ щастя(за твором О.Стороженка"Скарб").(Одна тема - на вибір).
Щастя – дивовижний дар, і кожен з нас хоче бути щасливим. З давніх давен люди замислювалися над тим, як стати щасливими. І дотепер людство не знайшло на це питання однозначної відповіді.
О. Стороженко у своєму творі «Скарб» також торкається цієї проблеми. Головний герой - надзвичайний ледар. Він нічого не робить, нічим не цікавиться. Він байдужий до рідних та близьких.
Проте доля до Павлуся завжди була дуже щедра. Він ніколи не знав голоду та холоду, жив паразитичним життям. Спочатку його надмірно опікала мати, потім доглядали наймити. Одного разу хлопці підкинули йому у вікно дохлого хорта. А хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Таке везіння викликало заздрість інших людей. Як це так, Павлусь Лежень тільки їсть та спить, а добро саме на нього сиплеться! Все у Павлуся й надалі було добре. Він одружився з гарною жінкою. В нього росли добрі, слухняні діти, що полюбляли працю. Жив Павлусь довго та спокійно.
Саме тут автор ставить питання: «Що таке на світі щастя?» Чи був щасливим Павлусь? Він мав у житті все, але нудився світом та не знав, що у нього є й чого йому треба. Є люди, що весь час показують на інших, а свого щастя не помічають. Інші все життя збирають гроші та в усьому собі відмовляють. Автор влучно дає відповідь на своє питання: «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна». Хтось здатен з нічого зробити в житті щось гарне своїми стараннями, хтось не помітить дарунків долі, а інший і мішок золота перетворить на непотріб.
Щастя – дивовижний дар, і кожен з нас хоче бути щасливим. З давніх давен люди замислювалися над тим, як стати щасливими. І дотепер людство не знайшло на це питання однозначної відповіді.
О. Стороженко у своєму творі «Скарб» також торкається цієї проблеми. Головний герой - надзвичайний ледар. Він нічого не робить, нічим не цікавиться. Він байдужий до рідних та близьких.
Проте доля до Павлуся завжди була дуже щедра. Він ніколи не знав голоду та холоду, жив паразитичним життям. Спочатку його надмірно опікала мати, потім доглядали наймити. Одного разу хлопці підкинули йому у вікно дохлого хорта. А хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Таке везіння викликало заздрість інших людей. Як це так, Павлусь Лежень тільки їсть та спить, а добро саме на нього сиплеться! Все у Павлуся й надалі було добре. Він одружився з гарною жінкою. В нього росли добрі, слухняні діти, що полюбляли працю. Жив Павлусь довго та спокійно.
Саме тут автор ставить питання: «Що таке на світі щастя?» Чи був щасливим Павлусь? Він мав у житті все, але нудився світом та не знав, що у нього є й чого йому треба. Є люди, що весь час показують на інших, а свого щастя не помічають. Інші все життя збирають гроші та в усьому собі відмовляють. Автор влучно дає відповідь на своє питання: «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна». Хтось здатен з нічого зробити в житті щось гарне своїми стараннями, хтось не помітить дарунків долі, а інший і мішок золота перетворить на непотріб.
Объяснение: