Твир про укринську художницю або художника

Професій існує величезна кількість, кожна з них цінна по-своєму і має свої особливості. Зазвичай серед всіх професій в окрему категорію виділяють професії творчого виду, до них відносяться музиканти, артисти і, звичайно, художники. Думається, що професія художника є однією з найскладніших. Серед етнічних українців було досить багато дуже талановитих художників, художні твори яких радують око українців вже не один рік і прославляють наш народ на все світове співтовариство. Одним з таких відомих українських художників є Михайло Пимоненко.Михайло Пимоненко народився в київському районі Пріорка, який сьогодні є районом Оболонь , 9 березня 1862 -го року. Свою професійну освіту Михайло Корнілійович отримував у відомій на весь світ Києво-Печерської Лаври, де він навчався іконопису. Саме в цьому закладі його працю і починаючий з’являтися професіоналізм був помічений директором Київської школи малювання Миколою Мурашком. Талант тоді ще зовсім молодого і недосвідченого Михайла Пимоненка здався Мурашку настільки великим, що Пимоненко був прийнятий на навчання в цю школу без проходження іспитів і без стягнення оплати за навчання. У віці вісімнадцяти років, в 1880-му році, Михайла визнали найкращим учнем школи серед всіх, його прийняли в штат в якості вчителя-репетитора для інших. Ще через два роки Пимоненка відправився вчитися ще далі – в санкт-петербурзьку Імператорську Академію мистецтв. Талант художника настільки вразив його вчителя Володимира Орловського, що він навіть видав власну дочку за Пимоненка заміж. Втім, після закінчення навчання в Санкт-Петербурзі Пимоненко приймає рішення повернутися на рідну землю в Україні, де і продовжує свою професійну діяльність. Михайло Пимоненко помер в 1912 році і похований на Лук’янівському кладовищі в Києві.Творча спадщина художника включає велику кількість унікальних і неповторних за рівнем майстерності картин. Однією з перших стала написана в 1882 -му році маслом на полотні картина «Свати», що зображає перебуваючих в будинку сватів. Потім пішли також картини на полотні маслом «Святочне ворожіння», «Пасхальна утреня в Малоросії», «Жнива на Україні», «Жертва фанатизму», «Вечоріє», «Брід», «Косовиця». Також художник зміг намалювати власний автопортрет. Художник ставав лауреатом кількох міжнародних премій, одна з київських вулиць названа його ім’ям.