Твір щоб я хотів розповісти тарасу шевченку

Добридень, Кобзарю!
Я зараз живу на ,,вольній Україні,, як ти й хотів. Та маю питання до тебе, Тарасе, чи ж то краще живеться нам - українцям - тепер? Чи не даремно ти своє тіло і душу народу нашому заповів, весь вік трудився, не здавався, боровся й правду захищав? Тепер не краще ми живемо. Ми злидарюємо, напевно аби не крали тих грошей, що простолюд так довго заробляє, якби не родич-брат давній тепер не прагнув наших діток одібрати... Якби, якби, та видно не судилось нам добре жить. Тікає молодь з України і залишає чужаків на Батьківщині панувать. Хоча тепер все ж краще жити. Робити можеш що хотіти, де заманеться, будь-коли. Писати й говорити можна те, що так давно болить в тобі. Та що слова, як краплею о камінь: тисячоліття треба, щоб робить й перемогти всі лиша, що серце носить і душу гнітить.
Вибач, за пунктуаційні помилки: набирала швидкоруч.