Кожен із нас хотів би здобути певну матеріальну незалежність та соціальний і сатус. І в цьому, зрештою, немає нічого поганого: що поганого в бажанні людини забезпечити безбідне існування собі та своїй родині? Але питання не лише її бажанні мати гроші, а в тому, яке місце це бажання посідає серед інших людських потреб та прагнень. Чи не виникає дисбалансу між матеріальними та духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що матеріальна забезпеченість — головна і єдина запорука щастя? Багатьом із нас варто було б час від часу ставити собі ці питання, аби не розгубити закладене в нас, не зрадити вічні цінності, кружляючи у вирі сучасного життя.