Твір на тему "моя любов до української народної пісні"

Кінець двадцятого століття вніс великі корективи в пріоритети нашого народу, як, у принципі, і всього людства. Те, що ще рівстоліття тому користувалося шаленим попитом і великою популярністю, сьогодні викликає інтерес в одиниць. Яскравим прикладом є зміна ставлення до театру. Півстоліття тому театр був надзвичайно популярним. А як часто сьогодні можна зустріти справжніх театралів? Як на мене, це не свідчить про зубожіння духовного світу сучасних людей, як багато хто сьогодні вважає. Просто в наш час дуже розширився ринок пропозицій, з'явилося багато нового, що неодмінно хочеться пізнати. 

У середині минулого століття естрадна авторська пісня дещо посягнула на «монополію» народної пісні. Уже наприкінці XX століття в результаті виникнення шоу-бізнесу народні пісні майже зникли, їх дуже рідко можна почути на хвилях радіо, а ще рідше — по телевізору. І знову таки це трапилося не через те, що немає прихильників народних пісень, а тому, що популярність естрадної пісні приносить комусь матеріальну вигоду. 

Що ж до народних пісень, то вони, як і раніше, мають слухачів і виконавців. Звісно, я знаю набагато менше народних пісень, ніж моя мама, а тим більше бабуся, але серед тих, що мені відомі, немає жодної, тексту якої я б не знала повністю. У піснях, складених нашими пращурами, навіть образні вислови видаються якимись прозорими і зрозумілими, а від того близькими, їх не запам'ятати — просто неможливо. У порівнянні з сучасними піснями народні пісні — джерело інформації, книга мудрості, бо вони містять не тільки певну ідею, але й певну мораль. А прослухавши сучасну пісню, часто-густо не можеш сказати, про що вона. 

Привертає в народних піснях єдність змісту і мелодії. Адже пісня стає ще більш тужливою і сумною, коли її мелодія звучить в мінорній тональності, коли музика спонукає до роздумів. І навпаки — веселий текст у піснях, складених народом, завжди супроводжується запальною музикою, від якої хочеться танцювати. 

Дуже захоплює мене в народних піснях їх ліризм, душевність, теплота. Від прослуховування таких пісень стає якось на душі, навіть гарно, якщо пісня журлива. Мені здається це відбувається тому, що в пісні на протязі століть кожен виконавець вкладав часточку своєї душі. Народні пісні не писались на замовлення, вони створювалися душею, вони — це емоції і почуття наших предків, перелиті в слова. Тому сьогодні так збагачують наш внутрішній світ народні пісні, тому так проймаємося ними, так їх відчуваємо. 

Часто на самоті я співаю українські народні пісні. І хоча я знаю їх не дуже багато, я завжди можу підібрати ту, що буде відповідати моєму настрою, виражати мої почуття чи емоції. І за це я теж люблю народні пісні.

Я не знаю людини, яка б не любила слухати музику та пісні. Я теж обожнюю пісні. Співи оточують нас від самого початку нашого життя.Особливо прекрасна народна пісня. Це справжня душа народу. Українська пісня вбирає в себе все народне та особисте людське життя. Перший спів, який ми чуємо – це колискова, яку нам співає мама або бабуся, і в ній бринить материнське тепло, любов та ласка.