Чому я спізнився? Це я запізнився до вас на урок? Та знаєте, скільки я звідав морок?! А ви поміркуйте: уранці спросоння будильник ударив мене по долоні. Хотів я проснутись, та, бісова сплюха, подушка мені приліпилась до вуха. Почав я взуватись, а тут черевик вчинив на всю хату і лемент, і крик: - Куди ти від мене сховав мою ногу? - Прийшлося бабусю гукать на підмогу. - А вийшов – надворі попав у біду: дід вишні обносив у нашім саду. Так я того діда вже так налякав, що сам на бігу розпанахав рукав. А потім я довго втікав од кота: бляшанку чіпляв він мені до хвоста. Якого хвоста? Кіт же просто не знає про те, що хвостів у дітей не буває. А потім зненацька, ще й посеред шляху накинулась річка на мене, невдаху. Відкинув я річку подалі від книг, а сам – то вже ледь роздягнутися встиг! Ну й плавала річка у мене на спині – аж губи у неї зробилися сині! А потім… А потім страшна, аж зелена, копиця з розгону полізла на мене! А потім… Ось бачьте, під оком – синець! То в мене з рогатки вціляв горобець! А потім… Та, врешті, хіба цього мало? Коли б ви хоч трохи такого зазнали, то ви б не питали нікого й ніколи, чого це до хлопців спізняються школи… В. Моруга
Це я запізнився до вас на урок?
Та знаєте, скільки я звідав морок?!
А ви поміркуйте: уранці спросоння
будильник ударив мене по долоні.
Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,
подушка мені приліпилась до вуха.
Почав я взуватись, а тут черевик
вчинив на всю хату і лемент, і крик:
- Куди ти від мене сховав мою ногу?
- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.
- А вийшов – надворі попав у біду:
дід вишні обносив у нашім саду.
Так я того діда вже так налякав,
що сам на бігу розпанахав рукав.
А потім я довго втікав од кота:
бляшанку чіпляв він мені до хвоста.
Якого хвоста? Кіт же просто не знає
про те, що хвостів у дітей не буває.
А потім зненацька, ще й посеред шляху
накинулась річка на мене, невдаху.
Відкинув я річку подалі від книг,
а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!
Ну й плавала річка у мене на спині –
аж губи у неї зробилися сині!
А потім… А потім страшна, аж зелена,
копиця з розгону полізла на мене!
А потім… Ось бачьте, під оком – синець!
То в мене з рогатки вціляв горобець!
А потім… Та, врешті, хіба цього мало?
Коли б ви хоч трохи такого зазнали,
то ви б не питали нікого й ніколи,
чого це до хлопців спізняються школи…
В. Моруга