Що мене захопило в повісті "митькозавр із юрківки" кратко, если можно.

Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчили

п’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завдання

зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшли

вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом

старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два

дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителька

ще довго згадувала цей випадок.

 У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх.

Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді.

Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник