Повість Андрія Чайковського завершується щасливо. Павлусеві вдається віднайти свою сестру та повернутися на Батьківщину. Протягом усього твору він постає перед нами справжнім патріотом, який не хоче зрікатися християнської віри, а в моменти небезпеки прагне померти «як козак». Проте наприкінці твору він пробачає татар. Чому? Свою відповідь обґрунтуйте у вигляді міні-есе( вільний твір)

Відповідь:

готувала для аналогічного питання. Може щось підійде, хоч на міні-твір не дуже подібне

Коли Павлусь жив у будинку Девлет-гірея, до нього відносилися як до гостя. Незважаючи на те, що фактично Павлусь був у рабстві, Девлет-гірей не примушував його працювати. Павлусь був вільний. У мене навіть склалося враження, що спільне очікування здружили цих двох людей. Хоч і різних за мовою, віросповіданням, але таких одинакових у своїй любові до сім"ї, до родини. Думаю, що в кінці цієї  історії Павлусь це також зрозумів, а коли Девлет-гірей дотримався своєї обіцянки, і не покарав Павлуся за його хитрість, а також, знаючи, що взимку їхати до України  небезпечно, не сказав - все ви вільні з сестрою, куди хочете - туди йдіть, натомість подбав про те, що діти благополучно вже навесні їхали додому, та ще й пообіцяв виконати прохання Павлуся і викупити для нього невільника Остапа Швидкого - напевне, тоді Павлусь зрозумів, що татари теж звичайні люди. І серед них можуть бути і добрі, і злі. І що Девлет-гірей йому нічого злого не зробив і не бажав. А тому соромно бажати такій людині зла, тому і мстити йому Павлусь не має за що.  

Пояснення: