Потрібен твір "образ україни у творах шевченка. " !

Образ неньки України – це найсильнiший i найдраматичнiший образ
творчостi Тараса Шевченка. Так, у поезiї “Стоїть в селi Суботовi”
Україна – i вiчна сирота, i вiйськова мiць, що “ляха задавила”, це
“домовина”, в якiй похована воля українцiв; це та країна, яка “встане i
розвiє тьму неволi”.Свої щирi синiвськi почуття до України Шевченко висловив епiтетами
“моя”, “славна”, “безталанна”, а також словами ” стоптана ляхами”,
“москалями обiдрана”. Саме цi слова передають бiль i тривогу серця
поета. Цi ж почуття переданi також словами “нене”, “мамо”,
“вдово-сиротино”. Україна у Шевченка “плаче, стогне”, бо “скрiзь на
славнiй Українi людей у ярма запрягли пани лукавi”. Але не злиднi
найбiльше тривожать поета, а саме те, що “Україна навiки, навiки
заснула”, йому болить рабство українцiв.Заслання, каземати, вiйськова муштра пригнiчували Шевченка, але не
зломили його волi. Ще бiльшою стає його любов до України, ще гнiтючiшим
- сум за нею. Особливо часто згадував “свою матiр Україну” поет у
неволi. Персонiфiкована Україна ридає у поезiї “Розрита могила”: “Степи
мої запроданi жидовi, нiмотi”. Шевченко засудив царизм за злочини та
грабунок чужоземцем колись вiльних українських земель.Надзвичайно хвилює поета доля української мови, якої сам нiколи не
вiдрiкався, а оспiвував її мелодiйнiсть, поетичнiсть. Вiн засуджував тих
“патрiотiв”, якi схилилися перед iноземним:У чужому краюНе шукайте, не найдетеТого, що немаєI на небi, а не тiлькиНа чужому полiВ своїй хатi своя й правда,I сила, i воля…Образ України у Шевченка – це образи тихого свiту, свiту зорi або
свiтання: “Свiте ясний, свiте тихий”, “Хатина тиха i весела”, “О зоре
ясная моя!”, “Свiте тихий, раю милий, моя Україно”.До цього образу близькi також образи сонця правди та святої волi: “За
вас правда, за вас сила i воля святая”, “Чи буде правда на землi?” Цi
образи проходять через увесь “Кобзар”.Образ України у творах Шевченка з’являється не лише тодi, коли автор
називає її iм’я, а й тодi, коли у його поезiях з’являються нашi
нацiональнi символи: тополя, калина, ясен, верба, барвiнок…Край дороги гне тополюДо самого долу.Стан високий, лист широкийМарне зеленiє,Кругом поле, як те мореШироке, синiє.Це i є Україна зi своїми зоряними ночами i рожевими свiтанками. I не
випадково Шевченко називає її раєм. Це краса, яку треба оберiгати,
любити:Садок вишневий коло хати,Хрущi над вишнями гудуть…Плугатарi з плугами йдуть,Спiвають iдучи дiвчата,А матерi вечерять ждуть.I ми з вами мусимо запам’ятати слова поета, де вiн говорить про любов до
своєї країни:Свою Україну любiть,Любiть її… Во врем’я люте,В останню тяжкую минутуЗа неї господа молiть.