Паспорт до ой на горі вогонь горить

Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний».

Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові

Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Римування: паралельне.

Віршовий розмір: ямб.

Композиція: Експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний... Зав’язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню, дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір. Кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син молоденький? Розв’язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Художні особливості (засоби) твору: Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».

Яких страждань зазнав козак у долині? - А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний...