Написати власну думку о "Настильна книга Українця"

Якось так повелося, що кожна нація вибирає собі улюбленого класика і його головний твір проголошується національною настільною книгою.

Звичайно, це в абсолюті.

Адже хай як не буде згуртованою нація, неможливо всіх примусити користуватися одним підручником.

Навіть якщо цей підручник – Кобзар.

Так, у порівнянні з багатьма іншими настільними книгами, Кобзар охоплює набагато більше: тут і любовна лірика, й гімни-протести, релігійні пісні, заклики до боротьби, історичні твори, пророкування.

Особисто для мене – Кобзар досі неперевершена книга.

Але ж чи повинен на столі бути один Кобзар?!

Кожна поважаюча себе людина повинна мати як мінімум три книжки: Кобзар – як демонстрація українськості, фахова книжка – щоб бути неперевершеним працівником і книжка з хобі – щоб у хвилини дозвілля насолоджувалася душа.

Фахова книжка – це довідник, підручник чи рекомендації щодо професії, за якою саме працює людина. Чим частіше заглядаєш до неї, тим краще виконується робота.

Найкраще мати власний додаток до такої книжки – грубенький зошит у який записувати те, що було знайдене особисто, почуто чи вивчено поза сторінками фахової книжки.

Повсякчасне студіювання даної літератури не просто дозволить підвищити продуктивність праці, а й дозволить постійно перебувати у професійному рості.

Японці навчаються все життя, бо саме життя не стоїть на місці. Та й кожна людина відчуває потребу постійної освіти.

Взяти лишень нові технології, особливо мобільні телефони та комп’ютери.

Більшість людей, які ними не користуються, не просто обмежені в фінансах, вони обмежені у можливості (або бажанні – бувають і такі) навчання.

Не секрет, що старше покоління цурається комп’ютерів саме через складність. І спробуйте пояснити, що комп’ютер це надто складно – підліткові. Він вас просто не зрозуміє.

Більшість (абсолютна) підприємств, які дісталися Україні з часів радянського союзу, мають обладнання щонайкраще кінця 70 років.

Як новина вважається обладнання випуску початку 80 років.

А щодо старезного – я сам працював ще у 2006 році на пресах, виготовлених у 1932 та 1947 роках!

Звичайно, що таку роботу можна вивчити і без спеціального підручника, але це не вірно.

Часто гав, як робітник з 25 літнім стажем, на одному й тому ж обладнанні (навіть не модифікованому) допускали грубезних помилок, які знижували якість кінцевої продукції, або ж перетворювали її на брак.

Та й крім фізичної роботи існують інші види діяльності. Зараз майже половина населення працює на двох роботах, і як правило друга робота – більш сучасна.

Це і торгівля на ринках, це і ремонти, це і будівництво, чи й перевезення. Без знання законів бізнесу та законів оподаткування на базар можна не ходити.

Не знаючи характеристик сучасних буд матеріалів нічого також братися за будівництво.

Не кажу вже про перевезення з велетенськими штрафами на дорогах. Це також фахові знання. І якщо обладнання на основній роботі не мінялося останні 40 років, то нормативи для підробітку буває змінюються ледь не щомісяця.

Щодо хобі – то це просто.

У когось хобі – колекціонування, у когось – моделювання, у когось – садівництво. Тут бажання і фантазії просто не обмежені. А якщо не обмежені – то й новизна з'являється частіше. Так що, для хобі треба мати не один, а декілька записничків.

Однак, якщо про хобі можна писати й говорити годинами, то краще поглянемо не на саме хобі, а на відношення до нього.

Як часто на виробництво потрапляють люди, яким воно чуже. І тоді хобі стає на перше місце. Це автоматично не передбачає появу високосортного та конкурентоздатного продукту. Явні прорахунки й неув’язки виникають відразу, як така людина намагається щось зробити.

От і виходить, що настільна книга по хобі, якщо вона лежить на другому місці, вказує на талановиту або ж яскраву людину, але поганого робітника.

Коли ж її пересунути на третє місце, то відразу стає краще і особистості, і суспільству взагалі.

Але щоб залишитися українцем потрібно мати під рукою Кобзар.

Він не дасть змоги розібратися в комп’ютері чи в колекції електронних картинок, але Кобзар зробить вас людиною з великої літери.

І чим більше буде у нас таких людей, чим серйозніше вони будуть відноситися до своїх фахових обов’язків, тим з більшою гордістю будемо промовляти: «Зроблено в Україні», «Купуй українське!»

Якщо дивитися духовно, то Кобзар закріплює у нас минуле, фах – сучасне, а хобі – майбутнє. Так що, лишень така триєдина людина здатна звернути гори й побудувати нову Україну. Українську.

Объяснение: