Надо онализ стехов,
Павло Тичина ~не бував ти у наших кроях~
~гаї шумлять~
~блакить мою душу обвіяла~
Тотхто тот будет головним памогателям

Если вы будете обзывать всех к примеру "просроченная капуста",то в будущем фиг кто вам

Гаї шумлять :

Тема твору: гармонійне поєднання краси рідної природи та почуттів ліричного героя. 

Ідея твору: захоплення гармонією людини і природи.

Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю

Художні засоби.

Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами.

Метафори (персоніфікація, або уособлення):  гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка.

Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото, … ріка, як музика. 

Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить.

Асонанс (часте повторення голосних звуків): «Милуюся. Милуюся-дивуюся», «Над нивами. Над нивами-приливами», «Співаючи. Співаючи-кохаючи», «Ген неба край», «Як золото. Мов золото-поколото.

Зорові образи: гаї, хмарки, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, небокрай.

Слухові образи: шумлять гаї, гуде дзвін, співаю, шепіт трав, музика. 

Образи кольорів: золотий (небокрай).

БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА:

Тема твору: зображення шанобливого ставлення до України. 

Ідея твору: уславлення любові до Батьківщини.

Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини.

 Художні засоби

Епітет іменниковий: кротості трав.

Метафори:  блакить душу обвіяла, світу сказав.

Персоніфікація: душа намріяла, душа причастилася.

Порівняння: «струмок..., як стрічечка», «... метелик, мов свічечка». 

Перелічення: «Хвилюють, маюють, квітують поля».

Асонанс (часте використання певних голосних звуків у рядку): «На квітці метелик, мов свічечка», «Хвилюють, маюють, квітують поля».

Риторичний оклик: «...Добридень я світу сказав!».

Звертання: «Україно моя».

Зорові образи: сонце, трави, струмок, стрічечка, метелик, свічечка, поля.

Слухові образи: сказав, маюють.

Образи кольорів: блакить.

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ:

Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку  славу, працьовитість та співучість земляків.

Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі. 

Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.

Художні засоби.

Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.

Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.

Порівняння: могили, як гори; 

Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».

Риторичні запитання:  «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»

Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».

Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».

Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.

Перелічення: простори, степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.

Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.

Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.

Образи кольорів: блакитний.