Світ врятує лише внутрішня краса, духовна. Зовнішність – надбання тимчасове і швидкоплинне, схоже на фантик від цукерки: кольори і яскраві картинки стираються прожитими роками, і залишається тільки наповнення. Воно може бути гірким і огидним, або солодким і прекрасним.Люди з чистою і доброю душею сяють зсередини, зігріваючи навколишній світ, намагаючись зробити його кращим. Вони доносять сміття до бачків, саджають дерева і фарбують сусідські паркани веселими кольорами. Внутрішні монстри змушують кидати недоїдене яблуко просто посеред вулиці, руйнувати пам’ятники і ображати інших.Людина з прекрасною душею понад усе прагне наповнити світ гармонією і добром. Вона змушує інших брати в руки граблі, і йти на суботник, захищати бездомних тварин, чи допомагати бабусі з важкими торбами. Власним прикладом вона демонструє, як зробити когось трохи щасливішим, як очистити Землю від зла і скверни.Краса не потребує кілограму пудри чи губної помади, бо найчастіше під тональним кремом ховаються монстри. Невдоволені, роздратовані, злі на оточуючих і самих себе, вони штовхають на злочини, змушують розв’язувати війни. Бажають знищити життя, заповнити планету хаосом і болем. Шукають втіхи у гидких вчинках, і не можуть знайти.Потрібно шукати красу у буденних речах, теплих поглядах і маленьких подвигах, зроблених не на показ, а просто так. Занурюватися у мистецтво і книжки, бо в них заховані найцінніші перли буття. Розвивати і плекати душу, наповнювати серце добром і любов’ю. І коли всі люди на планеті розквітнуть щастям, перестануть заздрити і ховати ненависть у найтемніших куточках душі, Земля стане раєм.А поки мільйони шукають свою уявну долю, руйнуючи все на своєму шляху, одиниці збирають уламки і власною душевною красою склеюють їх докупи, рятуючи світ від зла і загибелі.