Художні осбливості козацьких пісень

В козацьких піснях підкреслена непокірність молоді, що не хотіла закріпачення і вибирала життя, повне тривог і небезпек, але вільне, тому й покидала рідні місця «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха», В піснях цього циклу часто йдеться не про вчинки, а про емоції героя. Єдиний вірний товариш козака — його бойовий кінь:

...що її головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче...

Кінь йде й за труною свого господаря:

...козака несуть і коня ведуть, кінь головоньку клонить...

Битва у козаків асоціюється з бенкетом, з мостінням мостів, греблі, з оранкою чи сівбою. Такі метафори за походженням дуже давні, до них звертався ще автор «Слова о полку Ігоревім». Для пісень цього циклу типові образні вислови, побудовані на основі слів «кров», «кривавий»: «крівльою обілляний» козак, «із меча кровця капле», гора «кров’ю закипіла» і т. д. Дорогою ціною — кров’ю і життям — платив народ за волю.

...не плач, мати, не журися, та вже твій син оженився, та взяв собі паняночку, в чистім полі земляночку...

Окремі образи, символи, метафори й мовні кліше з поетичного арсеналу козацьких пісень зустрічаємо в інших циклах та жанрах.