Характеристика вірша "Раз зійшлися ми случайно..." І.Франко: Рід, жанр, тема, метафора, вид лірики, епітети, порівняння, риторичне питання, розмір.
 Раз зійшлися ми случайно,
 Говорили кілька хвиль –
 Говорили так звичайно,
 Мов краяни, що нечайно
 Здиблються з-за трьохсот миль.
 Я питав про щось такеє,
 Що й не варт було питать,
 Говорив щось про ідеї –
 Та зовсім не те, не теє,
 Що хотілося сказать.
 Звільна, стиха ти, о пані,
 І розсудно річ вела;
 Ми розстались, мов незнані,
 А мені ти на прощанні
 І руки не подала.
 Ти кивнула головою,
 В сінях скрилася як стій;
 Я ж мов одурілий стою
 І безсилий за тобою
 Шлю в погоню погляд свій.
 Чує серце, що в тій хвилі
 Весь мій рай був тут – отсе!
 Два-три слова, щирі, милі
 І гарячі, були б в силі
 Задержать його на все.
 Чує серце, що програна
 Ставка вже не верне знов…
 Щось щемить в душі, мов рана:
 Се блідая, горем п’яна,
 Безнадійная любов.