Головний герой повісті «Ирій» – юнак за ім’ям Михайло Решето. Він мешкає разом зі своєю матір’ю у селі Пакуль, але постійно мріє про те, що у старших класах буде навчатися у великому місті. Михайло писав вірші, він слухався своєї матері, не займався дурницями, добре вчився, був добрим хлопцем і мрійником. Михайло був переконаним, що відірвавшись від рідного села, його улюбленого бузку, улюблених любистків вже ніколи не з’являться у його житті, вже ніколи він не повернеться до рідної домівки, адже в місті зовсім інше, більш цікаве життя, повне яскравих подій і пригод.
Пакуль – це вчорашній день, а ось ирій – це дивовижна країна, в якій «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят». Ирій – це країна майбутнього Михайлика. Але хлопець не відчув це, бо продовжив своє навчання у школі. Та він справді побачив нове, незвичайне життя. Наприклад, дядько Денис займався комерцією, бо «в його серці живе мрія про автомобіль».
Разом зі своїми новими товаришами звичайний український хлопець за три місяці місцевого життя позбувся негативних рис, і його життя плинуло за трьома головними правилами: бути готовим до самопожертви заради своїх друзів, керуватися розумом у своїх вчинках і казати правду.
Пакуль – це вчорашній день, а ось ирій – це дивовижна країна, в якій «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят». Ирій – це країна майбутнього Михайлика. Але хлопець не відчув це, бо продовжив своє навчання у школі. Та він справді побачив нове, незвичайне життя. Наприклад, дядько Денис займався комерцією, бо «в його серці живе мрія про автомобіль».
Разом зі своїми новими товаришами звичайний український хлопець за три місяці місцевого життя позбувся негативних рис, і його життя плинуло за трьома головними правилами: бути готовим до самопожертви заради своїх друзів, керуватися розумом у своїх вчинках і казати правду.