Добрі цитати до образів головних героів повісті Ярослава Стельмаха Митькозавр з Юрівки

Цитатна характеристика

:Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."

   Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.

    "О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)

    "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."

    " Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?" 

    "І голова ж у тебе, Митько."

    "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."

    "Але ж головний у нашій експедиції ти."

    "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."

    "І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."

Объяснение:

Відповідь:

Цитатна характеристика Сергія із твору "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера" Ярослава Стельмаха.

   "Е, ні, який же він худющий. Опецькуватий... А то ж ніби й волосся було русяве, а це потемніло". - "Це ж не Митько!.. Приятель його, Сергій."

   "Ет, тобі аби смішки. Несерйозна ти людина."

   "Спиш! Йому довірили пост, а він спить... Та як ти міг! А якби це на війні?! Хіба з таким підеш у розвідку?!"

   "Мені нічого було відповісти. Приголомшений, картаючи себе за негідний вчинок, я принишк у курені... Мене пік сором: ну як, як я, нещасний, міг заснути! Підвів товариша, втратив його довір'я. Горе мені!"

   "Докори совісті люто вгризались у моюдушу, шматували її на дрібні клаптики." 

   "Вмить я пройнявся відчуттям власної мізерності, і несподівані мислі зароїлись у голові: "Ну що я, - думалось мені, - у порівнянні хоча б із оцим деревцем? Якась комаха! А в порівнянніз цілим лісом? Якийсь мікроб. А в порівнянні з земною кулею?"

   "А зоологія, по твоєму краща? Я одного разу поглянув у підручник - там якісь кишковопорожнинні, гадюки - бридота одна!... Маєш бажання, то й читай собі, скільки влізе." 

   "Куди, ти що... Назад! Ти що, збожеволів! Щоб під воду затягло? Як дурне теля? Не здумай лізти! - тягнув я його [Митька] що було сили."     

   "Але ж не ризикувати життям!"