Буфетний гном у вірші — представник потойбічних добрих сил, здатних оберігати людину. знайди підтвердження цієї думки у вірші. ти знаєш, у нашому домі, в старому буфеті, давно живе мій добрий знайомий — старенький буфетний гном. він знав ще дідуся хлоп'ям, а маму — малим дівчатком, гукав пустунам: «ай-яй! », слухняним давав шоколадки. замкнувши буфет на гачок, золотить на свята сервізи. багріє його ковпачок за склом серед вазочок різних. він любить какао пить, смоктати м'ятні гостинці. так довго і солодко спить в старій музикальній скриньці. навчився він чемних манер в одної маркізи з фарфору. сказала маркіза: — тепер дружити із вами не сором. ви просто — франтом, хоча втягніть у петлицю троянду. і пройдо мене на чай разом з цвіркуном-музикантом. століття, і друге, і третє, — прислухайся! — чуєш? — завжди клопочеться гному буфеті, бурмоче, зітха, шарудить. і тупа, і плямка в куточку, і дзвонить в буфетні шибки. і в довгі засніжені ночі нашіптує дітям казки.

Despair1704    2   16.09.2019 11:40    9