Аналіз вірша дракона грицька  Розквітають дивні квіти,
розкривають пелюстини, 
а метелики стікають 
по вустах, як сік ожини.
Сни дзвіночків голубіють, 
зазирають у кишені, 
а ти сиплеш їм дукати
у роззявлені їх жмені. 
І ковтаєш сон глибокий, 
подарований навічно, 
І вмираєш разом з ними, 
не питаючись, навіщо.
День минув, і склали крила 
всі метелики на зиму. 
Заховайся й ти в шкарлупку 
і ридай собі за ними.​

juliatroenko    3   29.04.2021 14:10    2