3. Зазначити, чи залежить успіх у кожному конкретному випадку від
здібностей.
А. Особливо вражав нас Бурун. Він рідко потребував заохочення.
Наполегливо долав не тільки премудрості арифметики й граматики.
Най шу дрібницю, граматичне правило, окремий тип арифметичної
задачі він долав з величезним напруженням, прів, але ніколи не злився й не
сумнівався в успіху. Бурун мав надзвичайно тверде переконання: наука –
неймовірно важка й карколомна річ, без надзвичайних зусиль її подолати
неможливо. При цьому він зовсім не помічав, що іншим ті самі премудрості
даються дуже легко.
Нарешті настав час, коли Бурун випередив товаришів.
Б. Учень Сашко Росляков, крім німецької, яку він вивчав у школі,
самостійно навчився говорити й читати датською, голландською,
французькою, іспанською, чеською, португальською, норвезькою,
шведською, а зараз вивчає англійську. На міській олімпіаді з німецької мови
Сашко став переможцем, хоча там брали участь учні з німецької спецшколи і
навіть німці за національністю. Шкільний курс хімії, фізики, математики й
німецької мови він давно вже опанував. Коли він погоджується із висновками
поданими в шкільному підручнику, то виходить до дошки й скромно
відповідає урок; але якщо він не згоден, то так само спокійно висловлює
власну думку. Сашко вчить усе глибоко, поки не зрозуміє суті кожного
висновку, кожного досліду. Тому він вільно може говорити з інженером-
хіміком про фізичну хімію та абразивне виробництво. У вивченні наук учень
вийшов за межі шкільної програми, і йому стали зрозумілими багато понять,
які не змогли засвоїти навіть деякі студенти хімфаку.
Коли Сашко прийшов на завод на практику, то прийшов як на роботу в у лабораторії до вечора, поки не виконав, що потрібно. Працівники
лабораторії здивувалися, коли дізналися, що це не молодий спеціаліст, а
школяр. Усе це тому, що Сашко вміє вчитися. Він вимикає світло у своїй
кімнаті дуже пізно. Уранці поспішає до школи, після уроків – до хімічної
лабораторії інституту, де є членом наукового товариства. І тут він забуває
про час. Над одним дослідом із хімії він працював чотири місяці.

Повертається додому пізно, а потім знову сідає за стіл. І так день за днем, ніч
за ніччю. Коли його питають, як це він встиг так багато прочитати,
передумати, він відповідає: «Мені це потрібно».
В. Студентові М., що закінчив школу із золотою медаллю, без зусиль, майже
без виконання домашніх завдань давалася математика. Він швидко
опановував її і все, пов’язане з нею в інших науках – астрономії, фізиці,
розумів без зусиль, запам’ятовував формули, закони, ряди складних
відношень. У вищому навчальному закладі мріяв «утекти» від математики,
вступивши на факультет, де б не було й натяку на неї.

SpaceRZX    2   27.05.2020 19:32    1