Іванова пред’явила позов про визнання частково недійсним заповіту свого батька, який залишив їй будинок, автомобіль, колекцію картин і зобов’язав останню всі гроші, що знаходилися на його банківському рахунку та книги з його власної бібліотеки віддати на створення приватної художньої школи. Донька вважає, що в частині спрямування коштів та книг на створення цієї приватної школи треба визнати заповіт недійсним у зв’язку з тим, що батько за життя не займався створенням цієї школи, а вона не є фахівцем у цій справі, тому що не має ні художньої, ні педагогічної освіти і не зможе управляти школою, навіть якщо й створить її. До того ж її брат, який працює юристом, запевнив, що хоча школа як юридична особа і відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що знаходяться в її розпорядженні, але при їх недостатності власник цієї школи буде нести субсидіарну відповідальність. Яке питання випливає з цього завдання? Чи можна вважати заповіт установчим актом приватної художньої школи? Чи повинен засновник школи здійснювати управління нею та відповідати за її зобов’язаннями?