Чому закони із захисту дітей не працюють на Донбасі

Згідно ст. 30¹ Закону «Захист дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів

Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку.

Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права».

Одним з основних принципів міжнародного гуманітарного права можна вважати те, що під час збройних конфліктів головною турботою воюючих залишається захист жертв війни, до яких відносять і цивільне населення. Але ніякі закони, міжнародні договори та конвенції, навіть урочисто та з пафосом прийняти чи ратифіковані державою, не можуть ані попередити злочин перед невинними людьми, ані врятувати їх життя, власність, захистити гідність, права та законні інтереси, якщо немає волі до продуктивної участі в долі усіх постраждалих від збройного конфлікту – як комбатантів, так і мирного населення.

Объяснение: