Чи зможе людство розв'язати демографічну та продовольчу проблеми

Суть проблеми - дефіцит продуктів харчування, необхідних для нормального розвитку людства.

Дефіцит продуктів супроводжував людство на всьому протязі його розвитку. У зв'язку з розвитком світової торгівлі і транспорту ця проблема дещо ослабла, але не зникла. Причому, сучасна світова продовольча ситуація трагічна через свою суперечливість.

Чи зможе наша планета нагодувати всіх своїх мешканців в майбутньому? Чи зможе вона дати найнеобхідніше десяти і більше мільярдів своїх жителів, не підриваючи остаточно екологічної рівноваги? У 1970-1980 рр. більшість дослідників були переконані в швидких і позитивних відповідях на ці питання. Потім ця впевненість зникла.

Судячи з усього, в світовому масштабі не виникає нестачі в земельних ділянках, теоретично придатних для виробництва продовольства навіть у разі збільшення населення світу до 14 млрд осіб. Дослідження 1982 року, проведене ФАО спільно про ЮНФПА, показало, що без урахування Китаю землі країн, що розвиваються теоретично можуть забезпечити харчуванням 33 млрд чоловік. Цього можна досягти тільки в тому випадку, якщо кожен квадратний метр придатною землі буде використаний для заснованого на широкомасштабному застосуванні мінеральних добрив та пестицидів виробництва продовольства, за умови переходу виключно на вегетаріанську їжу, що забезпечує лише життєздатність організму.

Переважна частина земельних угідь, придатних для подібного використання, знаходиться в зоні вологих тропіків. Оскільки ці райони малонаселені, то для їх освоєння потрібно масове переміщення населення, до того ж знищення піддасться значна частина тропічних лісів. Це, звичайно ж, не тільки небажано, але і неможливо.

Таким чином, можна зробити висновок, що населення світу в цілому може бути забезпечено продовольством. Однак для цього потрібно достатнє постачання водою, культивація грунту, застосування елітного зерна для посівів, збереження екологічної рівноваги. Виконання перерахованих умов зажадало б величезних капітальних вкладень, залучення додаткової кваліфікованої робочої сили, використання даних наукових досліджень не тільки безпосередньо в сільському господарстві, а й в пов'язаних з ним галузях.