Ніна Матвієнко - українська співачка, знаменита виконавиця народних пісень, лауреат міжнародного фольклорного фестивалю в Братиславі, Народна артистка Української РСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченко. Творчество Ніни Митрофанівни - це переважно фольклорний репертуар, що складається з українських пісень сімнадцятого-вісімнадцятого століть, пісень-балад, обрядових творів. Була п'ятою дитиною в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків (загалом у родині було 11 дітей). Окрім матері, її доглядали Толя, Люся, Марія та Микола, вона ж була нянькою Василеві, Валентині, Іванові, Михайлу, Поліні та Володі.
З 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…». 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті селища Потіївка Радомишльського району.
Ніна Матвієнко - українська співачка, знаменита виконавиця народних пісень, лауреат міжнародного фольклорного фестивалю в Братиславі, Народна артистка Української РСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченко. Творчество Ніни Митрофанівни - це переважно фольклорний репертуар, що складається з українських пісень сімнадцятого-вісімнадцятого століть, пісень-балад, обрядових творів. Була п'ятою дитиною в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків (загалом у родині було 11 дітей). Окрім матері, її доглядали Толя, Люся, Марія та Микола, вона ж була нянькою Василеві, Валентині, Іванові, Михайлу, Поліні та Володі.
З 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…». 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті селища Потіївка Радомишльського району.