Фейгін — утримувач злодійського кубла, «начальник» і «учитель» у злодійській школі, куди волею долі потрапляє Олівер Твіст. Фейгін — озлоблений, віроломний, «жадібний, скупий, ненаситний старий, приховувач краденого». Він, по суті, розбещує юні душі, наставляє їх на шлях злодійства й обману, прищеплюючи їм свій образ думок і цинічні уявлення про життя, про людську природу. Всі учні школи Феджина змушені працювати на противного дідугана, беззаперечно виконувати його вказівки. В іншому випадку вони опиняться на вулиці і будуть приречені на голодну смерть. В умовах «дна» всі засоби виживання хороші. Фейгін не обтяжений моральними принципами. На нього працюють юні кишенькові злодії, а занепалі дочки трущоб платять йому за пристанище певну частку виручки.Фейгін — господар трущоби, що встановлює свої закони і порядки, по яких зобов’язані жити всі. Непокора суворо карається. Навіть незначна помилка, допущена будь-ким з оточення Феджина, може коштувати йому життя. Фейгін з легкістю доносить властям на своїх колишніх спільників, якщо у нього виникає хоч найменша підозра в їх неблагонадійності. Таким чином колишні товариші Феджина, занадто обізнані і балакучі, потрапляють на ешафот. Фейгін прекрасно усвідомлює, що і його самого чекає подібна доля. Так і трапляється. Феджінові доводиться тримати відповідь за все скоєне. Вибухом радості відповідає натовп біля будівлі суду на звістку про те, що його стратять в понеділок. Фейгін ні на мить не викликає до себе співчуття. Він подібний «якомусь огидному плазунові, народженому в грязі і в пітьмі». Феджінові в романі протистоїть Олівер Твіст, який в силу природної чесності і душевної чистоти відмовляється виконувати його доручення і тим самим накликає на себе його гнів
Фейгін не обтяжений моральними принципами. На нього працюють юні кишенькові злодії, а занепалі дочки трущоб платять йому за пристанище певну частку виручки.Фейгін — господар трущоби, що встановлює свої закони і порядки, по яких зобов’язані жити всі. Непокора суворо карається. Навіть незначна помилка, допущена будь-ким з оточення Феджина, може коштувати йому життя. Фейгін з легкістю доносить властям на своїх колишніх спільників, якщо у нього виникає хоч найменша підозра в їх неблагонадійності. Таким чином колишні товариші Феджина, занадто обізнані і балакучі, потрапляють на ешафот. Фейгін прекрасно усвідомлює, що і його самого чекає подібна доля. Так і трапляється. Феджінові доводиться тримати відповідь за все скоєне.
Вибухом радості відповідає натовп біля будівлі суду на звістку про те, що його стратять в понеділок. Фейгін ні на мить не викликає до себе співчуття. Він подібний «якомусь огидному плазунові, народженому в грязі і в пітьмі». Феджінові в романі протистоїть Олівер Твіст, який в силу природної чесності і душевної чистоти відмовляється виконувати його доручення і тим самим накликає на себе його гнів