Жарн твору:

барвношатна владарко, афродіто,
дочко зевса, підступів тайних повна,
я молю тебе, не смути мені ти
серця, богине,
але знов прилинь, як колись бувало:
здалеку мої ти благання чула,
батьківський чертог кидала й до мене
на колісниці
золотій летіла ти. міцнокрила
горобина зграя, її несучи,
над землею темною, наче вихор,
мчала в ефірі.
так мені являлася ти, блаженна,
з усміхом ясним на лиці безсмертнім:
"що тебе засмучує, що тривожить,
чом мене кличеш? [146]
і чого бажаєш бентежним серцем,
і кого схилити пейто повинна
у ярмо любовне тобі? зневажив
хто тебе, сапфо?
хто тікає — скрізь піде за тобою,
хто дарів не взяв — сам дари вестиме,
хто не любить нині, полюбить скоро,
хоч ти й не "
o, прилинь ізнов, од нової туги
серце урятуй, сповни, що бажаю,
поспіши мені, вірна помічнице,
на .

Rozia2244    2   11.11.2019 19:55    2