Як змінювався гулівер під час своїх мандрів

ответ:

я не украинец, извини

объяснение:

гулівер! це ім'я відоме всім. чим же завоював світову популярність герой роману дж. свіфта «мандри гуллівера»? гуллівер - невтомний мандрівник, а розповіді про незвичайні подорожіі пригоди ми читаємо завжди з великим інтересом.багато що приваблює нас і в характері гуллівера. мені подобаються його цілеспрямованість, бажання вчитися, пізнавати світ. всі гроші, які надсилав йому батько під час навчання, гуллівер витрачав на вивчення навігації та різних галузей . ці науки завжди могли придатися в подорожах, про які він мріяв. вирішивши стати моряком, гуллівер зробив декілька подорожей в ост-і вест-індію. йдучи у плавання, він завжди запасався великою кількістю книг і весь вільний час присвячував читанню. висаджуючись на берег, він знайомився з звичаями тубільців, вивчав їхню мову.в одній з таких подорожей судно, на якому плив гуллівер, зазнало аварії, і наш герой опинився в полоні у ліліпутів, жителів незвичайної і казкової країни. він міг легко і просто впоратися з ліліпутами: вони були такі малі й беззахисні, а у нього була зброя - пістолет і шабля. але гуллівер - людина, яка ніколи не заподіє біль тому, хто слабший, і цим він викликає у мене повагу. до того ж гулівер допитливий і хоче ближче пізнати цей дивний народ.знайомлячись з життям ліліпутів, вивчаючи їх вдачі і звичаї, гуллівер поводиться миролюбно і доброзичливо. «моя мирна поведінка завоювала мені таке розташування з боку імператора, палацу, армії, народу, що я міг сподіватися скоро отримати свободу».гуллівер - мудрий дипломат. дізнавшись про чвари двох ворогуючих партій - тремексенів і слемексенів, висококаблучників і низькокаблучників, - він вирішує не втручатися в їх відносини. коли ж мова заходить про війну ліліпутів з державою блефуску, гуллівер, не замислюючись, приходить на друзям, проявляючи при цьому винахідливість і кмітливість. потрібно віддати належне нашому героєві, який відмовився від пропозиції імператора брати участь у подальшому поневоленні блефуску. «я рішуче заявив, що ніколи не зроблюся зброєю поневолення хороброго і вільного народу».у яких тільки бувальцях не побував гулівер, живучи в ліліпутії! але за всіх обставин, комічних або трагічних, він ніколи не втрачав розважливості і холоднокровності, завжди знаходив вихід із будь-якої ситуації, залишаючись вірним честі і обов'язку.осміяння самодурства і невігластва в романі дж. свіфта «мандри гуллівера»великий ійський письменник завоював світову популярність своїм романом «подорожі гуллівера». цей твір захоплює читача своїм незвичайним сюжетом, напрочуд точними описами вражень героя від перебування в країні ліліпутів. розповіді гуллівера настільки переконливі, що ми мимоволі уявляємо собі цих маленьких чоловічків і країну, в якій вони живуть. гулівер зауважує, що у ліліпутів існують майже такі ж звичаї і звички, як і на його батьківщині. ці жалюгідні пігмеї, виявляється, марнославством, манією величі і себелюбством, найбільше цінують чини та відзнаки, багатство, часто сваряться, пліткують, ведуть міжусобні війни.закони, за якими живуть в ліліпутії, дурні і смішні. для того щоб отримати посаду, жителю цієї країни не потрібно володіти особливим розумом: стрибнеш вище всіх - отримаєш вакантну посаду, доб'єшся підвищення по службі. а щоб роздобути нагороди від самого імператора, здобувачі синьою, червоною і зеленою шовкової нитки «по черзі то перестрибують через палицю, то підлізають під неї». того, хто краще за всіх виконає ці вправи, нагороджують синьою стрічкою, червона дається другому за спритність, а зелена - третьому . не можна без посмішки читати епізод складення присяги гуллівера на вірність імператору. промовляючи клятву він повинен був тримати праву ногу в лівій руці і одночасно покласти середній палець правої руки на тім'я, а великий на верхівку правого вуха. спробуйте це зробити. чи не смішно? і вже зовсім безглуздо політичні чвари ліліпутії. ось уже близько семи - десяти років воюють дві партії: тремексенів і слемексенів. перші є прихильниками високих каблуків, другі - низьких. ненависть між цими партіями доходить до того, що «члени однієї партії не можуть ні їсти, ні пити, ні розмовляти з членами іншої». низкоблучники серйозно побоюються, що спадкоємець престолу «живить деяку прихильність до високих каблуків», адже, як їм здається, у нього один каблук вище іншого. а як «серйозна» причина, що викликала війну між блефуску і ліліпути! «тридцять шість місяців могутні держави ведуть між собою запеклі війни», з'ясовуючи, з якого ж кінця краще розбивати варене яйце: з гострого або тупого? багато чого в порядках і звичаях ліліпутії не тільки викликає у нас сміх, але й змушує задуматися: чи не схожі ми іноді в своїх діях і вчинках на її жителів?