Власне, твоє ім'я мені було ні до чого. дивне, таке однотонно музичне, наче посвист стріли або дудніння
морської черепашки: що бяробив, якби ти мала одне з тих бла-
гозвучних, але нестерпно звичних імен, далеких од Прекрасного
Невідомого? Тим більше я не хочу знати, хто ти, хто твої батьки
і як ти живеш. Навіщо псувати зачарування? Сидячи на цій брилі,
я переймався порівняльним вивченням фінських і японських сюже-
тів... аж раптом струмок виплеснув цю яхту, а потім з'явилася ти...
Така, як є. Я, любонько, поет у душі хоч сам ніколи і не віршу-
вав. Що в тебе в кошику? до кого звернений цей монолог

hotnikita412    1   04.02.2022 02:49    3